сором

со́рому, розм. сорома́, ч.

1) Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, негідні дії, вчинки і т. ін. || Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки і т. ін. || Почуття ніяковості, сором'язливості.

••

Без со́рому — не соромлячись, не засуджуючи своєї поведінки, вчинків.

Со́рому наї́стися — зробивши що-небудь осудливе, осоромитися.

Со́рому нема́є кому, в кого — хто-небудь безсоромний.

2) Недобра слава, безчестя; ганьба. || Ганебний вчинок. Завдавати сорому. Набиратися сорому.

••

На со́ром кому у знач. вставн. сл. — уживається для вираження невдоволення чиєю-небудь поведінкою, вчинком, осуду їх і т. ін.

3) у знач. присудк. сл. Те саме, що соромно.

4) у знач. виг. Уживається для вираження осуду чиєї-небудь поганої поведінки, негідних дій, вчинків і т. ін.

5) розм. Зовнішні статеві органи людини.